Організація взаємодії морського та залізничного транспорту при здійсненні інтермодальних перевезень

Abstract

UA: Об'єктом дослідження є процес взаємодії залізничного та морського транспорту у припортовому вузлі. Метою роботи є оптимізація взаємодії залізничного та морського транспорту у припортовому вузлі. У дослідженні проаналізовано способи підвищення ефективності взаємодії між видами транспорту під час організації інтермодальних перевезень. Як основний підхід було обрано метод імітаційного динамічного узгодження (1—МДУ), який дає змогу зменшити загальні затримки при виконанні технологічних операцій залізничного та морського транспорту. Метод базується на прогнозуванні часу реалізацїі оперативно-регулювальних заходів у всіх зонах стику транспортних систем. Для різних сценаріїв —без узгодження, з узгодженням за методикою I—МДУ, а також з урахуванням запізнення прибутгя судна — побудовано графіки взаемодії транспортних засобів. За кожним із варіантів розраховано експлуатаціині показники, що дозволило оцінити ефектившсть використаного підходу. Результати свідчать, що використання мегоду I-МДУ дало змогу скоротити непродуктивні простої вагонів на l0,l %, а суден — на 14,5%. Крім того, на 15% збільшився коефіцієнт прямого перевантаження, що вказує на покращення узгодженості технологічиих процесів i зниження втрат часу при перевалці вантажів.

EN: The object of study is the process of interaction between rail and sea transport in a port hub. The purpose of the study is to optimize the interaction of rail and sea transport in a port hub. The study analyzes ways to improve the efficiency of interaction between modes of transport in the organization of intermodal transportation. As the main approach, the method of simulation dynamic coordination (SDC) was chosen, which allows to reduce the overall delays in the performance of technological operations of rail and sea transport. The method is based on predicting the time of implementation of operational and regulatory measures in all areas of the transport systems' junction. For different scenarios - without coordination, with coordination according to the SDC method, and taking into account the delay in the arrival of the vessel - schedules of interaction between vehicles are built. For each of the variants, operational indicators were calculated, which made it possible to assess the effectiveness of the approach used. The results show that the use of the SDC method made it possible to reduce unproductive downtime of cars by 10.1% and vessels by 14.5%. In addition, the direct transshipment ratio increased by 15%, indicating improved consistency of technological processes and reduced time losses during cargo transshipment.