Самоосуд як формат духовних технологій

Abstract

Технології мають спрямованість не лише в зовнішнє середовище людського проживання з метою його благоустрою, але також до духовного світу самої людини – пастуха власного буття. Ця метафора вказує на актуальність усвідомлення турботи людини про свій духовний стан як гідну особистість. У зазначеній ситуації технологія набуває характеру технології персоналістичної турботи. Якого рівня не досяг би бурхливий розвиток інформаційно-комунікативних технологій, турбота про непорушність персоналістичних цінностей завжди набуває ультимативної актуальності в суспільному та культурному розвитку. Девальвацію людяності як необхідного заходу соціокультурного порядку вважають досить яскравою рисою сучасної цивілізації, особливо в умовах широкомасштабної війни на території України. Загострення кризи духовності з наростаючою тенденцією знелюднення доцільно розглядати одним із викликів сучасності щодо гуманістичної перспективи життя. У викладеному контексті актуалізують вироблення ефективних технологій персоналістичної турботи як фактора протидії загрозі руйнування гідності людини в духовному вимірі її буття.