Спосіб визначення електрокорозійної стійкості захисних покриттів

Abstract

Спосіб визначення електрокорозійної стійкості захисних покриттів, у якому вимірювання ведуть в заводських умовах або на експлуатованих конструкціях споруд, який відрізняється тим, що між електродом і покриттям прокладають пористий матеріал, змочений розчином електроліту, на цей матеріал встановлюють металевий електрод, подають робочу напругу U, по амперметру фіксують силу струму І, що проходить через покриття, і розраховують перехідний опір в місці вимірювання по формулі R = US / І, де S - площа електрода, м2, при цьому заздалегідь вимірюють і отримують графік зміни напруги на рейках і сталевій конструкції під час руху поїздів з електротягою протягом не менше доби, визначають їх максимальні величини, встановлюють робочу напругу U такої ж величини, як максимальна на досліджуваній конструкції, але не більше 100 В, як пористий матеріал між електродом і покриттям використовують губку з пінопласту, як електроліт 5 %-й розчин НСl або дистильовану воду, металевий електрод і губку під ним закріплюють на досліджуваному покритті за допомогою магнітного притискного пристрою, який складається з феромагніту із закріпленим на нім гумовим поясом і твердої прокладки між поясом і електродом, притискують цим пристроєм електрод з просоченою губкою до покриття, ведуть запис струму до його різкого збільшення і відшаровування і зникнення покриття на невеликій круглій ділянці (пробою), по характеру зміни струму, опору, що розраховується, і часу до пробою судять про електрокорозійну стійкість покриття.