Вдосконалення конструкційних вузлів силових елементів кузову напіввагону

Abstract

У практиці вагонобудування приділяється велика увага оцінці завантаженості новостворених та експлуатованих конструкцій. Найбільш поширеним типом парку вантажних вагонів, що здійснюють перевезення основних видів сировини та виробничих вантажів, є напіввагон. За даними АТ Укрзалізниця, напіввагон є найбільш пошкоджуваним видом рухомого складу, причому значна частина відмов (~50%) припадає на елементи кузова та рами, серед яких основна кількість відмов (до 70%) припадає на зварні з'єднання. За даними ряду організацій, втомні тріщини починають з'являтися в несучих зварних конструкціях напіввагонів уже через 2-3 роки експлуатації. Роботоздатність відновлених вагонів, як правило, залишається на низькому рівні через низьку якість ремонтних робіт, і, як показує статистика, вже через 3-4 місяці після планового ремонту в напіввагонах з'являються тріщини, переважно в зонах ремонтних зварних швів, які доводиться усувати під час поточного ремонту. Очевидно, що розрахункові схеми кузовів напіввагонів повинні забезпечувати можливість деталізованої оцінки напружено-деформованого стану (НДС) в місцях з'єднання окремих елементів та локальних зонах зварних швів при різних умовах експлуатації.