Принципи та підходи до формування звітності різних суб’єктів господарювання: загальні моменти та відмінності – від фізичної особи до акціонерного товариства

Abstract

UA: Зважаючи на те, що звітність нині є ключовим механізмом інформаційного забезпечення ринку, державних органів, контрагентів та внутрішніх користувачів управління, досліджено сучасний стан підходів до формування як фінансової, так й інших форм звітності різних суб’єктів господарювання. Акцентовано увагу, що принципи формування звітності та обсяг інформації, необхідної для її забезпечення, значно відрізняються залежно від організаційно-правової форми суб’єкта (фізична особапідприємець, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство, акціонерне товариство тощо), масштабів діяльності та вимог регуляторів. Доведено, що зазначені відмінності зумовлюють виникнення низки проблем, пов’язаних як із визначенням репрезентативних облікових політик, так і застосуванням стандартів до розкриття інформації для інвесторів та контролюючих органів. Обґрунтовано доцільність вивчення та узагальнення підходів до формування звітності, порівняння загальних принципів і нормативних обмежень для різних типів суб’єктів. Встановлено, що гармонізація національних стандартів з міжнародними вимогами до ведення фінансової звітності та оновлення її законодавчого забезпечення зумовлюють зміну практики складання звітності і вимагають від суб’єктів господарювання моніторингу відповідних нормативних змін і адаптації облікової політики. Розглянуто особливості ведення фінансової звітності та вимоги до розкриття інформації суб’єктами різних організаційно-правових форм господарювання.

EN: Given that reporting is currently a key mechanism for providing information to the market, government agencies, counterparties, and internal users of management, the current state of approaches to the formation of both financial and other forms of reporting by various business entities has been studied. It is emphasized that the principles of reporting formation and the amount of information required for its provision differ significantly depending on the organizational and legal form of the entity (individual entrepreneur, limited liability company, additional liability company, limited partnership, joint-stock company, etc.), the scale of activity, and the requirements of regulators. It has been proven that these differences lead to a number of problems related to both the definition of representative accounting policies and the application of standards for disclosure of information to investors and regulatory authorities. The feasibility of studying and generalizing approaches to reporting formation, comparing general principles and regulatory restrictions for different types of entities has been substantiated. It has been established that the harmonization of national standards with international requirements for financial reporting and the updating of its legislative support lead to a change in the practice of reporting and require business entities to monitor relevant regulatory changes and adapt accounting policies. The features of financial reporting and requirements for disclosure of information by entities of different organizational and legal forms of business are considered. Differences in approaches to reporting formation in different business entities are clarified. First, the principles of accrual and cash principle: individual entrepreneurs (especially single tax payers, groups 1–2) often work in a cash format for tax purposes, while legal entities (LLCsJSCs) are required to maintain accrual accounting, which affects the analysis of profitability and financial ratios. Second, the scope of information disclosure: joint-stock companies are required to disclose more qualitative information (capital structure, dividend policy, risks, transactions with related parties) compared to individual entrepreneurs. Thirdly, external audit requirements: for public joint-stock companies, an annual audit of financial statements is often mandatory; for individual entrepreneurs, an audit is usually not mandatory. This determines the degree of trust of external users. Fourthly, the application of standards: large and public companies use IFRS; small ones use national standards or simplified financial reporting forms. In recent years, the Ministry of Finance has been publishing changes for greater harmonization with IFRS.