Екологічні та технологічні аспекти отримання безкобальтової наноструктурованої кераміки ZrO2–WC методом електроконсолідації

Abstract

У контексті відновлення промислового потенціалу України питання екологічної безпеки виробництва матеріалів набувають підвищеної актуальності. Традиційні тверді сплави системи WC–Co містять кобальт [1, 2], який за умов механічного зношування може переходити у дисперсний стан і створювати потенційні ризики для здоров’я людини при інгаляційному впливі. Відомо [3, 4], що кобальтовмісний пил класифікується як потенційно небезпечний фактор виробничого середовища. Крім того, класичні технології спікання кераміки і твердих сплавів характеризуються тривалими циклами термообробки та значним енергоспоживанням, що опосередковано пов’язано з викидами парникових газів залежно від структури енергогенерації. З огляду на це актуалізується пошук альтернативних матеріалів і енергоефективних технологій їх отримання.